Υιοθετήστε τον/την Lunya (Луня)
Μεικτής φυλής · Αρσενικό · Νεαρό · 3 έτη
Λούνα είναι το μικρό μου περίεργο με ένα μεγάλο καρδιά. Θέλω να σας πω για ένα γάτο που δε μπορώ να τον χαρακτηρίσω αλλιώς παρά ιδιαίτερο. Το όνομά του είναι Λούνα. Είναι σκούρος, όπως ένα βραδινό ουρανό, και στα μάτια του υπάρχει ένας ολόκληρος κόσμος δύναμης, χαράς και ελπίας. Όταν ήταν πολύ μικρός, η Λούνα αντιμετώπισε κάτι που ακόμα και σπάει τους ενήλικες - ένα θανατηφόρο νόσο, αγώνα, ιατρικές συνεχόμενες θεραπείες, μέρες στο σκοτάδι... Αλλά έβγαλε πάνω του. Ένας μικρός πόλεμος με μαύρο κοστούμι νίκησε το θάνατο. Αν και η νόσος εξαφανίστηκε, άφησε το σφράγισμά της - όχι πονούσε, αλλά περισσότερο... ένα ειδικό ίχνος στις κινήσεις του. Όταν η Λούνα τρέχει ή περπατά, είναι λίγο ξεκαθαρισμένος στα πλάγια - σαν να τον σπρώχνει ένας αέρας από τις δύο πλευρές. Φαίνεται γελαστικό, και αυτό είναι το ταραξιά του. Αλλά δεν είναι τα βήματά του που τον κάνουν ασυνήθιστο. Είναι το καρδιά του. Η Λούνα είναι χαρούμενη, ειλικρινής και ευτυχισμένη. Εύκολα φωτίζει το περιβάλλον με φως και χαρίζει αγάπη χωρίς να ζητά τίποτα σε αντάλλαγμα. Το χαρίσμα της είναι σε κάθε κοιτάξιμο, σε κάθε τρίξιμο, σε κάθε αστείο κίνημα. Δεν ζητά συμπάθεια γι' αυτό - δεν χρειάζεται. Ζει πλήρως και ευτυχισμένα, χρειάζεται απλά λίγο περισσότερη κατανόηση. Ζητώ μια οικογένεια όπου η Λούνα δε θα είναι "ένα γάτο με αναπηρία", αλλά ένα αγαπημένο, ένας φίλος, ένας ηλιος στο σπίτι που ξέρει όχι μόνο να επιβιώσει, αλλά να εμπνεύσει. Πολταβα - αν έχετε ένα τόπο για αγάπη, δοκιμασμένο από τη ζωή - περιμένει να σας βρει στη μορφή της Λούνα. Κάποια αστέρια λάμπουν φωτεινότερα ακριβώς γιατί γεννήθηκαν στο σκοτάδι. Μερικές φορές έχουν πόδια.
Διάβασε αρχικό (uk)
Луня — мій маленький дивак із великим серцем Хочу розповісти вам про одного котика, якого я не можу назвати інакше, як особливий. Його звати Луня. Він чорненький, мов нічне небо, і в його очах — цілий всесвіт сили, доброти й надії. Ще зовсім малим Луня зіткнувся з тим, що ламає навіть дорослих — смертоносна хвороба, боротьба, крапельниці, дні на межі... Але він вистояв. Маленький воїн у чорній шубці переміг смерть. І хоча хвороба відступила, вона залишила по собі слід — не болісний, а радше… особливий акцент у його рухах. Коли Луня біжить чи йде, його трохи заносить в боки — ніби вітерець підштовхує його з обох сторін. Це виглядає кумедно, і в цьому — його шарм. Та не його кроки роблять його незвичайним. А його серце. Луня — життєрадісний, щирий, веселий. Він легко запалює навколо себе світло і дарує любов, не просячи нічого взамін. Його харизма — в кожному погляді, в кожному муркотінні, у кожному кумедному маневрі. Я не прошу для нього жалості — вона йому не потрібна. Він живе повноцінно і щасливо, просто йому потрібно трохи більше розуміння. Я прошу для нього родину, в якій Луня стане не «котиком із особливістю», а улюбленцем, другом, домашнім сонечком, яке вміє не лише виживати, а надихати. Полтава — якщо у вас є місце для любові, що перевірена життям — воно чекає на вас у вигляді Луні. Деякі зірки світять яскравіше саме тому, що народилися у темряві. Іноді вони мають лапки.
Καταχωρημένα πριν από 2 μήνες
