Remi (Ремі) örökbefogadása
Keverék fajta · Nő · Fiatal · 2 évek
Réminek hívtuk el. Már majdnem egy éve velünk van. Az összes kölyke már családban van. És így kezdődött a története: Egész életét egy városi szemétlerakón töltötte. Nem tudni, hogyan került oda - akárhogyan is, akárhonnan - egy hasonló helyzetben lévő kóbor kutyától. Amikor a mi vadásztársunk véletlenül egy gyenge nyöszörgést hallott, először nem értette, honnan jön... mindenfelé szeméthegyek voltak... Aztán meglátta őt... egy szemétkupacban feküdt a friss kölykeivel, és igyekezett valamivel eltakarni őket a csapadéktól... Még a mi vadásztársunk is, aki már sok mindent látott és megélt, meg volt döbbenve. A kölykök közül 10 feküdt a közelében, 4 elpusztult... Őt is el kellett altatni, hogy elvigyék onnan. Egy dobozban feküdt a kölykökkel egy napig, bent volt a házunkban. Aztán sterilizálták. Miközben a beavatkozást végezték, hat kölyök volt velünk egy baba fürdőkádban, melegítőpárnán. Aztán még egy napig a kölykökkel egy dobozban volt, szinte mindig aludt. Melegben, egy meleg gyapjútakarón. És a doboz a radiátor mellett állt. Úgy tűnt, soha nem volt még ilyen jól, ilyen meleg, ilyen kényelmes... Még a kölykök felé sem morgott. És egész idő alatt azon gondolkodtunk, mit tegyünk. Azon gondolkodtunk, hogyan vigyük vissza... vissza a szemétlerakóra... ahol sosem volt háza, ahol több száz állat között élt, ahol minden nap lehet az utolsó... Olyan nehéz feladat volt, hogy nem tudtuk, hol helyezzük el a családot - az anyát és a hat kölyköt. Áldozatokat hoztunk. Elköltöztettük Stacyt az ő ketrecéből, és odaadtuk ezt a családot. Most a kutyát - anyát Réminek hívják. És Remi van egy háza - egy nagy, meleg kunyhó, ahol állandóan alszik, pihen minden évtizednyi hajléktalan élete után, mert most minden nap egy tál étel és lágy konzerv várja. Nem tudtuk, hogyan alakul majd a jövője, nem tudtuk, megtalálunk-e neki családot - mert nem ismertük a jellemét. Ő itt van velünk. És szeretjük.
Olvasd el az eredetit (uk)
Ми назвали її Ремі. І вона вже майже рік у нас. Всі іі діточки вже в родинах. А почалась іі історія так: Вона все своє життя прожила на міському сміттєзвалищі. Як вона там опинилась - не відомо, чи її туди викинули, чи вона там народилась від такої ж безпритульної собаки, як і сама… Коли наш ловець випадково почув тихий писк, він спочатку не міг зрозуміти, звідкіля він доноситься… навкруги лежали гори сміття… А потім між двома вагончиками побачив її… в купі сміття вона лежала зі своїми новонародженими цуценятами та намагалась якось прикрити їх своїм тілом від дощу… Навіть наш ловець, який вже бачив, перебачив, був шокований. З 10-ти цуценят, що лежали біля неї, 4-ро були мертві… Її прийшлось теж приспати, щоб забрати з того місця. Добу вона була з дітьми у боксі, стояла у нас в будинку. Потім її стерилізували. Поки робили стерилізацію, шість діточок були у нас в дитячій ванночці на грілках. А потім ще добу вона була з дітьми в боксі, майже весь час спала. В теплі, на шерстяній теплій ковдрі. А бокс стояв біля батареї. Мабуть ніколи їй не було так добре, так тепло, так затишно… Вона навіть перестала гарчати на нас. І весь час ми думали. Думали що робити далі. Думали як вивезти її назад… Назад на сміттєзвалище… де в неї ніколи не було будки, де вона виживала серед сотні тварин, де кожен день міг бути останнім… Це була така складна задача, ми не могли придумати де оселити родину – маму та шість цуценят. Пішли на жертви. Ми виселили Стейсі з її вольєру і віддали його цій родині. Тепер собаку - маму звуть Ремі. І у Ремі є дім – вольєр, велика тепла будка, де вона постійно спить, відпочиває за всі роки свого безпритульного життя, адже зараз, кожен день, її чекає миска з кормом та м’якими консервами. Ми не знали як складеться її подальша доля, ми не знали чи зможемо знайти їй родину – адже ми не знали її характера. Вона в нас. і м іі любимо.
Megjelent előző hét
