Akhilles (Ахіллес) örökbefogadása
Keverék fajta · Férfi · Felnőtt · 8 évek
Achilles, egy kutyát találtak Dnyiproban, hiányzott a mellső lába. Hogy pontosan hogyan vesztette el, nem tudni. Ezután egy kamjaneci állami menhelyre került. Ott gondoskodtak róla és esélyt adtak neki arra, hogy felépüljön abból, amit átélt. Így élt ott, amíg a mi állatmenhelyünkre nem került. Kilia egy csere keretében érkezett hozzánk egy másik menhelyről. Őszintén szólva, akkoriban inkább kis kutyákra volt szükségünk és Kilia messze nem kölyök volt. De valami belső érzés azt súgta, hogy be kell venni. Így Kilia visszatért Dnyiproba és a mi menhelyi családunk tagja lett. Amikor Kiliához kerültünk, már voltak problémái a csípőjével. Állandóan nyomást gyakorolt rá és megsérült, ami kellemetlenséget okozott neki. De idővel minden rendbe jött és most Kilia teljes értékű életet él. Kilia egy nyugodt kutya, aki nem siet az életben. Mindig nehéz volt számára beilleszkedni egy nagy kutyacsapatba, így a kis menhelyi életforma jobban megfelelt neki. De ami Kiliát leginkább megkülönbözteti, az a mosolya. Ez egy őszinte kutya mosoly. Úgy tűnik, hogy soha nem hagyja el az arcát. Mindig örül az embereknek, mindig boldog, ha ismerős arcokat lát. A farka azonnal csóválni kezd és Kilia mindenkit olyan kutyaszerűen üdvözöl, mintha a legjobb dolgok lennének még hátra. És higgyék el nekem, a lábának hiánya semmilyen hatással nincs az életminőségére. Ez csak egy apró külső tulajdonság, amit néhány perc után észre sem veszünk. Kilia jár, élettel teli, emberekkel kommunikál és mindent megtesz, amit egy normális kutya tesz. Nagyon remélem, hogy olyan családra talál, amely nem a lábát látja benne, hanem az egész Kiliát. Egy jó, világos, hihetetlenül pozitív kutyát, aki minden ellenére nem vesztette el azt a képességét, hogy élvezze az életet. Mert a Kiliaban élő őszinte kölyököröm megérdemli, hogy végre megtalálja otthonát.
Olvasd el az eredetit (uk)
Війна вносить свої корективи, і іноді ми так ніколи й не дізнаємося, що насправді сталося з твариною. Залишається лише будувати здогадки. Ахілеса знайшли у Дніпрі вже без частини передньої лапки. Як саме він її втратив — невідомо. Після цього він потрапив до комунального підприємства з порятунку тварин у Кам’янському. Там його прихистили, долікували та дали можливість оговтатися після пережитого. Саме там він і жив, поки не потрапив до нашого притулку. Хіля став одним із собачок, яких ми взяли в рамках обміну між притулками. Чесно кажучи, на той момент у нас були місця переважно для маленьких собак, а Хіля зовсім не малюк. Але було якесь внутрішнє відчуття, що його потрібно забрати. Так Хіля знову повернувся до Дніпра і став частиною нашої притулкової родини. Коли Хіля приїхав до нас, він уже мав проблеми з культею. Через те, що постійно спирався на неї та травмував, вона подразнювалася і завдавала дискомфорту. Але з часом усе налагодилося, і зараз Хіля живе абсолютно повноцінним життям. За характером Хіля розмірений пес, який не поспішає жити. Йому завжди було непросто освоїтися у великому скупченні собак, тому життя в нашому мініпритулку підійшло йому значно більше. Та найбільше в Хілі запам’ятовується його усмішка. Це справжній пес-усмішка. Здається, вона взагалі не сходить з його морди. Він завжди радий людям, завжди щасливий бачити знайомі обличчя. Його хвіст миттєво перетворюється на справжній гвинтокрил, а сам Хіля зустрічає кожного з таким щенячим захватом, ніби попереду лише найкраще. І повірте, відсутність частини лапки ніяк не впливає на якість його життя. Це лише маленька зовнішня особливість, яку перестаєш помічати вже через кілька хвилин знайомства. Хіля гуляє, радіє життю, спілкується з людьми та робить усе те саме, що й будь-який інший собака. Я дуже хочу, щоб знайшлася родина, яка побачить не його лапку, а його самого. Побачить доброго, світлого, неймовірно позитивного собаку, який попри все не втратив уміння радіти життю. Бо ця щира щеняча радість, яка живе в Хілі, дуже заслуговує нарешті знайти свій дім.
Megjelent 2 hónappal ezelőtt
