Adottare Akhilles (Ахіллес)
Incrocio · Maschio · Adulto · 8 anni
Achille era stato trovato a Dnipro senza una parte della zampa anteriore. Non si sa come l'abbia persa. Dopo di che, era finito in un rifugio comunale di Kamyanets. Lì, era stato accolto, curato e gli era stata data la possibilità di riprendersi da ciò che aveva vissuto. È lì che aveva vissuto fino a quando non era arrivato al nostro rifugio per animali. Kilia era uno dei cani che avevamo preso in un scambio tra rifugi. Onestamente, all'epoca avevamo soprattutto spazio per cani di piccola taglia e Kilia era tutt'altro che un cucciolo. Ma c'era una sorta di sensazione interiore che aveva bisogno di essere accolto. Quindi Kilia è tornato a Dnipro e è diventato parte della nostra famiglia di rifugio. Quando Kilia è arrivato al nostro rifugio, aveva già problemi all'anca. A causa della pressione costante e delle lesioni, gli causava disagio. Ma nel tempo, tutto si è sistemato e ora Kilia vive una vita completamente funzionale. Kilia è un cane tranquillo che non si affretta nella vita. Per lui era sempre difficile ambientarsi in un grande gruppo di cani, quindi la vita nel nostro mini-rifugio gli si addiceva molto meglio. Ma la cosa più memorabile di Kilia è il suo sorriso. È un sorriso genuino di cane. Sembra che non se ne vada mai dal suo viso. È sempre felice di vedere le persone, sempre felice di vedere volti familiari. La sua coda si trasforma immediatamente in una coda che scodinzola e Kilia saluta tutti con entusiasmo da cucciolo come se il meglio fosse sempre davanti. E credetemi, la perdita di una parte della zampa non influisce sulla qualità della sua vita. È solo un piccolo aspetto esterno che si smette di notare dopo pochi minuti di conoscenza. Kilia cammina, irradia vita, comunica con le persone e fa tutto ciò che fa un cane normale. Spero davvero che una famiglia venga a vedere non la sua zampa ma tutto Kilia. Un buon, luminoso, incredibilmente positivo cane che, nonostante tutto, non ha perso la capacità di godersi la vita. Perché la genuina gioia del cucciolo che vive in Kilia merita di trovare finalmente la sua casa.
Leggi originale (uk)
Війна вносить свої корективи, і іноді ми так ніколи й не дізнаємося, що насправді сталося з твариною. Залишається лише будувати здогадки. Ахілеса знайшли у Дніпрі вже без частини передньої лапки. Як саме він її втратив — невідомо. Після цього він потрапив до комунального підприємства з порятунку тварин у Кам’янському. Там його прихистили, долікували та дали можливість оговтатися після пережитого. Саме там він і жив, поки не потрапив до нашого притулку. Хіля став одним із собачок, яких ми взяли в рамках обміну між притулками. Чесно кажучи, на той момент у нас були місця переважно для маленьких собак, а Хіля зовсім не малюк. Але було якесь внутрішнє відчуття, що його потрібно забрати. Так Хіля знову повернувся до Дніпра і став частиною нашої притулкової родини. Коли Хіля приїхав до нас, він уже мав проблеми з культею. Через те, що постійно спирався на неї та травмував, вона подразнювалася і завдавала дискомфорту. Але з часом усе налагодилося, і зараз Хіля живе абсолютно повноцінним життям. За характером Хіля розмірений пес, який не поспішає жити. Йому завжди було непросто освоїтися у великому скупченні собак, тому життя в нашому мініпритулку підійшло йому значно більше. Та найбільше в Хілі запам’ятовується його усмішка. Це справжній пес-усмішка. Здається, вона взагалі не сходить з його морди. Він завжди радий людям, завжди щасливий бачити знайомі обличчя. Його хвіст миттєво перетворюється на справжній гвинтокрил, а сам Хіля зустрічає кожного з таким щенячим захватом, ніби попереду лише найкраще. І повірте, відсутність частини лапки ніяк не впливає на якість його життя. Це лише маленька зовнішня особливість, яку перестаєш помічати вже через кілька хвилин знайомства. Хіля гуляє, радіє життю, спілкується з людьми та робить усе те саме, що й будь-який інший собака. Я дуже хочу, щоб знайшлася родина, яка побачить не його лапку, а його самого. Побачить доброго, світлого, неймовірно позитивного собаку, який попри все не втратив уміння радіти життю. Бо ця щира щеняча радість, яка живе в Хілі, дуже заслуговує нарешті знайти свій дім.
Elencati 2 mesi fa
