Adopter Stepashka (Степашка)
Krydsede raser · Mand · Ældre · 10 år
Stepashka.... igen om rygsøjlebesvær, det skete, at vi har mange af dem og de har virkelig brug for hjælp.... Stepashka, den mest sjove, den mest udfordrende, men han ved det ikke, han betragter sig selv bare som centrum i universet. Stepashkas liv blev brydt, da han var to måneder gammel, han havde endnu ikke lært at gå rigtigt, og han måtte krybe. Det hele var dårligt, urinen kom ud i bukhulen fra slaget, en kompleks operation, derefter alt sammen som for alle andre, parasitter, redning og en anden prøve, paralyserede bagerste ben, de kunne simpelthen ikke holde med den hoplende hale og faldt i alle hullerne, revnet leje, gips, og så endda et problem med kæben, tabte vægt, blev svag, vi var bange, gav ham mælkemiks og håbede på en mirakel igen, Stepashka nåede op. Og Stepashka er en snakkesaks, altid tæt på, alt interesserer ham og han snakker, hopper på halen og snakker, snakker, snakker.... Fra en lille valp vokste Stepashka til en stor hund, naturligvis er det svært at omsorgen for ham, svært, engang ville jeg vaske hvalpen i badet, jeg ville trække 25 kg og min ryg spændte, jeg støttede mig til vasken - vasken splintrede ... Jeg næsten græd ... Og han sletter og synger sang ... Nogle gange stiller jeg mig selv spørgsmålet - hvad ville være sket med ham, hvis jeg ikke havde taget ham ... Kunne han have overlevet ... Mange mennesker forstår ikke egentlig, hvorfor "at fortsætte lidelserne" af handicappede, bare mennesker med handicap lever, og dyr lider efter deres egen logik. I modsætning til et menneske føler en dyr med handicaps sig ikke som en handicappet, han har ingen psykologiske problemer, dyret tilpasser sig at leve uden en ben, uden to ben, uden alle ben, tilpasser sig at krybe, leve via berøringer ... Og alt, hvad han behøver, er en kærlig person tæt på! Sandsynligvis skal du have en særlig karakter, stor kærlighed og respekt for et andet liv, for at tage en særlig dyr. I vores samfund er der stadig meget få mennesker i stand til dette. Jeg ønsker virkelig, at vi skal ændre dette. Så folk ikke går forbi andre folks smerte, ved blikket, der beder om medlidenhed. En dyr med handicap er ikke en dom !!! Egentlig har retten til held tilhører alle! Menneskelighed er ikke kun medfølelse, det er aktivt deltagelse i skæbnen hos dem, man skal have medlidenhed med ... PÅ BILAGET historien om Stepashka fra unge alder.
Læs original (uk)
Степашка .... Знову про спинальників, так склалося, що у нас їх багато і ЇМ ДУЖЕ ПОТРІБНА ДОПОМОГА .... Степашка, самий потішний, самий трудненький, але він про це не знає, він просто вважає себе центром всесвіту. Стєпашці переламали життя в двох місячному віці, він ще й бігати як слід не навчився, а йому довелося повзати. Було все погано, від удару сечовий випав в черевину порожнину, складна операція, потім все як у всіх, глисти, порятунок і наступне випробування, паралізовані задні лапки, вони просто не встигали за стрибаючою попкою і потрапляють в усі дірочки, перелам суглоба, гіпс, а потім і взагалі проблема з щелепою, схудли, змарніли, ми страшно злякалися, годували молочною сумішшю і сподівалися і чудо знову сталося, Степашка поправився. А ще Степашка балакун, він завжди поруч, все йому цікаво і він розмовляє, скаче на попі і балакає, балакає, балакає.... З маленького цуценятки Степашка виріс в великого песика, звичайно ж важко доглядати за ним, важко, одного разу помити хотіла попку в ванні, хотіла витягнути 25 кіло і спину схопило, сперлася на раковину - тріснула раковина ... Хоч плач ... А він облизує і пісні співає ... Іноді я задаю собі питання - а що було б з ним, якби я його не забрали ... Чи зміг би він вижити ... Багато людей не розуміють взагалі навіщо "продовжувати муки" інвалідів, тільки ось люди інваліди живуть, а тварини чомусь за їхньою логікою мучаться. На відміну від людини, тварина інвалід не відчуває себе інвалідом, у нього немає психологічних проблем, тварина пристосовується жити без лапи, без двох лап, без всіх лап, пристосовується повзати, жити на дотик ... І все, що йому треба - це любляча людина ПОРУЧ !!! Напевно треба володіти особливим складом характеру, величезною любов'ю і повагою до чужого життя, щоб взяти особливу тварину. У нашому суспільстві поки ще дуже мало людей, здатних на таке. Мені дуже хочеться, щоб ми це міняли. Щоб люди не проходили повз чужого болю, повз погляду, який просить про милосердя. Тварина інвалід - це не вирок !!! Адже право на щастя має кожна! ЛЮДЯНІСТЬ - ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ співчуття, ЦЕ НАСАМПЕРЕД УЧАСТЬ У ДОЛІ ТОГО, ХТО співчувати ... НА фото історія Степашки з малечку.
Listet for 4 måneder siden
