Stepashka (Степашка) adoptieren
Mischling · Männlich · Senior · 10 Jahre
Stepashka.... Wieder über Rückenverletzungen, es ist passiert, dass wir viele davon haben und sie wirklich Hilfe brauchen.... Stepashka, am schlimmsten, am schwierigsten, aber er weiß es nicht, er betrachtet sich selbst als Mittelpunkt des Universums. Stepashkas Leben wurde mit zwei Monaten unterbrochen, er hatte noch nicht einmal richtig laufen gelernt und musste kriechen. Es war alles schlecht, der Urin floss in die Bauchhöhle durch den Schlag, eine komplexe Operation, dann alles wie bei jedem anderen, Würmer, Rettung und nochmals eine Probe, gelähmte Hinterbeine, sie konnten nicht mit dem springenden Schwanz mithalten und fielen in alle Löcher, gebrochene Gelenke, Kastration und dann sogar ein Problem mit dem Kiefer, verlor Gewicht, wurde schwach, wir wurden verängstigt, ihm Milchbrei füttert und hofften wieder auf ein Wunder, Stepashka hat sich erholt. Und Stepashka ist ein Plappermaul, immer in der Nähe, alles interessiert ihn und er redet, springt auf den Schwanz und redet, redet, redet.... Aus einem kleinen Welpen ist ein großer Hund geworden, natürlich ist es schwer, sich um ihn zu kümmern, schwer, einmal wollte ich den Schwanz im Badewasser waschen, wollte 25 kg ziehen und mein Rücken brach, ich lehnte mich an die Spüle - die Spüle brach ... Ich fast weinte ... Und er leckt und singt Lieder ... Manchmal frage ich mich - was wäre passiert, wenn ich nicht an seiner Leiden teilgenommen hätte ... Könnte er überleben ... Viele Menschen verstehen überhaupt nicht, warum "die Leiden der Behinderten" nicht aufhören, einfach Menschen mit Behinderungen leben und Tiere irgendwie leiden, nach ihrer Logik. Im Gegensatz zu einem Menschen fühlt sich ein Tier mit Behinderungen nicht wie behindert, es hat keine psychischen Probleme, das Tier passt sich an, ohne Bein, ohne zwei Beine, ohne alle Beine, passt sich an, kriecht, lebt nach dem Tastsinn ... Und alles, was es braucht, ist eine liebevolle Person in der Nähe! Wahrscheinlich braucht man einen besonderen Charakter, große Liebe und Respekt für ein anderes Leben, um ein besonderes Tier zu nehmen. In unserer Gesellschaft gibt es immer noch sehr wenige Menschen, die dazu fähig sind. Ich möchte wirklich, dass wir dies ändern. Damit die Menschen nicht an anderen Menschen Leid vorbeigehen, mit dem Blick, der um Vergebung bittet. Ein Tier mit Behinderungen ist kein Gefühl !!! Schließlich gehört das Recht auf Glück jedem! HUMANITÄT IST NUR SELBSTVERSTÄNDIGUNG, ES IST EIN AKTIVES PARTIQUISTIEREN IN DEM FAUTE DER DIE VERHALTEN SIND, DIE GUTHEIT ZU GEBEN ... AN DER FOTOGRAFIE die Geschichte von Stepashka aus der Welpenzeit.
Original lesen (uk)
Степашка .... Знову про спинальників, так склалося, що у нас їх багато і ЇМ ДУЖЕ ПОТРІБНА ДОПОМОГА .... Степашка, самий потішний, самий трудненький, але він про це не знає, він просто вважає себе центром всесвіту. Стєпашці переламали життя в двох місячному віці, він ще й бігати як слід не навчився, а йому довелося повзати. Було все погано, від удару сечовий випав в черевину порожнину, складна операція, потім все як у всіх, глисти, порятунок і наступне випробування, паралізовані задні лапки, вони просто не встигали за стрибаючою попкою і потрапляють в усі дірочки, перелам суглоба, гіпс, а потім і взагалі проблема з щелепою, схудли, змарніли, ми страшно злякалися, годували молочною сумішшю і сподівалися і чудо знову сталося, Степашка поправився. А ще Степашка балакун, він завжди поруч, все йому цікаво і він розмовляє, скаче на попі і балакає, балакає, балакає.... З маленького цуценятки Степашка виріс в великого песика, звичайно ж важко доглядати за ним, важко, одного разу помити хотіла попку в ванні, хотіла витягнути 25 кіло і спину схопило, сперлася на раковину - тріснула раковина ... Хоч плач ... А він облизує і пісні співає ... Іноді я задаю собі питання - а що було б з ним, якби я його не забрали ... Чи зміг би він вижити ... Багато людей не розуміють взагалі навіщо "продовжувати муки" інвалідів, тільки ось люди інваліди живуть, а тварини чомусь за їхньою логікою мучаться. На відміну від людини, тварина інвалід не відчуває себе інвалідом, у нього немає психологічних проблем, тварина пристосовується жити без лапи, без двох лап, без всіх лап, пристосовується повзати, жити на дотик ... І все, що йому треба - це любляча людина ПОРУЧ !!! Напевно треба володіти особливим складом характеру, величезною любов'ю і повагою до чужого життя, щоб взяти особливу тварину. У нашому суспільстві поки ще дуже мало людей, здатних на таке. Мені дуже хочеться, щоб ми це міняли. Щоб люди не проходили повз чужого болю, повз погляду, який просить про милосердя. Тварина інвалід - це не вирок !!! Адже право на щастя має кожна! ЛЮДЯНІСТЬ - ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ співчуття, ЦЕ НАСАМПЕРЕД УЧАСТЬ У ДОЛІ ТОГО, ХТО співчувати ... НА фото історія Степашки з малечку.
Eingestellt vor 4 Monaten
