Adoptoi Stepashka (Степашка)
Rasvahybridi · Mies · Iäkäs · 10 vuotta
Stepashka.... Jälleen selitystä selkärankavammoista, niitä on paljon ja he tarvitsevat todella apua.... Stepashka, hauskain, vaikein, mutta hän ei tiedä sitä, hän vain pitää itseään maailman keskukseksi. Stepashkan elämä katkesi kahden kuukauden ikäisenä, hän ei ollut vielä oppinut kävelyyn oikein ja hänen piti rynnyä. Kaikki oli huonoa, virtsa tuli vatsaojassa vaikutuksen seurauksena, monimutkainen leikkaus, sitten kaikki muutenkin, kourat, pelastus ja uusi koetus, lihasheikkous takapaksoissa, ne eivät pystyneet pysymään perillä hyppivän tailin kanssa ja joutuivat kaikki reikiin, rannan murtuma, kiinnitys, ja sitten jopa ongelma suussa, paino meni, hänestä tuli heikko, pelkäsimmekin, ruokkisimme häntä maitomixillä ja toivoimme taas ihmeen toivon varassa, Stepashka parani. Ja Stepashka on puheentuulta, aina lähellä, kaikki kiinnostaa häntä ja hän puhuu, hyppää hännälle ja puhuu, puhuu, puhuu.... Pienestä koirasta Stepashka kasvoi suureksi koiraksi, tietysti hän on vaikea hoitaa, vaikea, kerran halusin pesä hänen häntänsä vedessä, halusin vetää 25 kg ja selkäni kohosi, tukeuduin pesualustaan - pesualusta halkeasi ... lähes kyyneleisin ... Ja hän nauttii ja laulaa lauluja ... Joskus ihmeilen – mitä olisi tapahtunut hänelle, jos en olisi ottanut hänet... Voiko hän olla selvinnyt... Monet eivät ymmärrä lainkaan miksi "jatkaa kärsimyksiä" vammaisille, vain vammaiset ihmiset elävät, ja eläimet kärsivät omalla logiikallaan. Vastakohtana ihmiseen eläin ei tunne itsensä vammaiseksi, sillä ei ole psykologisia ongelmia, eläin sopeutuu elämään ilman jalkaa, ilman kahta jalkaa, ilman kaikkia jalkoja, sopeutuu rynnyttämiseen, elää kosketuksen avulla... Ja kaikki mitä häneltä vaaditaan on rakastava henkilö lähellä! Todennäköisesti tarvitset erityisen henkilöllisyyden, suuren rakkauden ja arvostuksen toisen elämän osalta ottaaksesi erityisen eläimen. Meidän yhteiskunnassamme on vielä hyvin vähän ihmisiä kykyisitä tällaiseen. Olen todella haluava muuttaa tätä. Jotta ihmiset eivät kulje ohitse toisten kipua, katseen, joka pyytää voittoa. Vammainen eläin ei ole tuomio!!! Kaikilla on oikeus iloon! IHMISYHDISTYS EI OLE VAIN KAIKKU, SE ON AKTIIVINEN OSALLISTUMINEN NEIDEN KOLMIOIHAN, JOITA TULISI KAIVAUTTA. KUVASSA Stepashkan tarina koirana.
Lue alkuperäinen (uk)
Степашка .... Знову про спинальників, так склалося, що у нас їх багато і ЇМ ДУЖЕ ПОТРІБНА ДОПОМОГА .... Степашка, самий потішний, самий трудненький, але він про це не знає, він просто вважає себе центром всесвіту. Стєпашці переламали життя в двох місячному віці, він ще й бігати як слід не навчився, а йому довелося повзати. Було все погано, від удару сечовий випав в черевину порожнину, складна операція, потім все як у всіх, глисти, порятунок і наступне випробування, паралізовані задні лапки, вони просто не встигали за стрибаючою попкою і потрапляють в усі дірочки, перелам суглоба, гіпс, а потім і взагалі проблема з щелепою, схудли, змарніли, ми страшно злякалися, годували молочною сумішшю і сподівалися і чудо знову сталося, Степашка поправився. А ще Степашка балакун, він завжди поруч, все йому цікаво і він розмовляє, скаче на попі і балакає, балакає, балакає.... З маленького цуценятки Степашка виріс в великого песика, звичайно ж важко доглядати за ним, важко, одного разу помити хотіла попку в ванні, хотіла витягнути 25 кіло і спину схопило, сперлася на раковину - тріснула раковина ... Хоч плач ... А він облизує і пісні співає ... Іноді я задаю собі питання - а що було б з ним, якби я його не забрали ... Чи зміг би він вижити ... Багато людей не розуміють взагалі навіщо "продовжувати муки" інвалідів, тільки ось люди інваліди живуть, а тварини чомусь за їхньою логікою мучаться. На відміну від людини, тварина інвалід не відчуває себе інвалідом, у нього немає психологічних проблем, тварина пристосовується жити без лапи, без двох лап, без всіх лап, пристосовується повзати, жити на дотик ... І все, що йому треба - це любляча людина ПОРУЧ !!! Напевно треба володіти особливим складом характеру, величезною любов'ю і повагою до чужого життя, щоб взяти особливу тварину. У нашому суспільстві поки ще дуже мало людей, здатних на таке. Мені дуже хочеться, щоб ми це міняли. Щоб люди не проходили повз чужого болю, повз погляду, який просить про милосердя. Тварина інвалід - це не вирок !!! Адже право на щастя має кожна! ЛЮДЯНІСТЬ - ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ співчуття, ЦЕ НАСАМПЕРЕД УЧАСТЬ У ДОЛІ ТОГО, ХТО співчувати ... НА фото історія Степашки з малечку.
Listattu 4 kuukautta sitten
