Adoptera Stepashka (Степашка)
Korsad ras · Han · Äldre · 10 år
Stepashka.... Ännu en gång om ryggskador, det har hänt att vi har många av dem och de behöver verkligen hjälp.... Stepashka, den roligaste, den svåraste, men han vet inte det, han anser bara att han är centrum i universum. Stepashkas liv brutits vid två månader gamla, han hade ännu inte lärt sig att gå riktigt, och han måste krypa. Det var allt ont, urinen kom ut i bukhålan från slaget, en komplett operation, sedan allt som med alla andra, parasiter, räddning och en annan prövning, paralyserade bakben, de orkade helt enkelt inte hålla med den hoppande svansen och föll i alla hål, skadad led, gips och sedan även ett problem med käken, förlorade vikt, blev svag, vi var rädda, gav honom mjölkblandning och hoppades på en mirakel igen, Stepashka återhämtade sig. Och Stepashka är en pratpojke, alltid nära, allt intresserar honom och han pratar, hoppas på svansen och pratar, pratar, pratar.... Från en liten valp växte Stepashka till en stor hund, förstås det är svårt att ta hand om honom, svårt, en gång ville jag tvätta svansen i badkaret, jag ville dra upp 25 kg och min rygg fångades, jag lutade mig mot diskfatet – diskfatet sprack ... Jag nästan grät ... Och han slickar och sjunger sånger ... Ibland frågar jag mig – vad skulle ha hänt med honom om jag inte tagit honom ... Kunde han ha överlevt ... Många förstår inte alls varför "att fortsätta lidandet" för de funktionshindrade, bara människor med funktionsnedsättningar lever, och djur lidde enligt deras logik. Till skillnad från en människa känner en funktionshindrad djur inte som en funktionshindrad, den har inga psykologiska problem, djuret anpassar sig att leva utan en fot, utan två fötter, utan alla fötter, anpassar sig att krypa, leva genom beröring ... Och allt han behöver är en kärleksfull person nära! Sannolikt behöver du ha en speciell karaktär, stor kärlek och respekt för ett annat liv, för att ta ett särskilt djur. I vår samhäll finns det fortfarande mycket få människor kapabla till detta. Jag vill verkligen att vi ska förändra detta. Så att män inte går förbi andra människors smärta, av blicken som söker nåd. Ett funktionshindrat djur är inte en dom !!! För allt har rätten till glädje! HUMANITET ÄR INTE ENLIGT MEDLEDANDE, DET ÄR AKTIVT DELTAGANDE I ÖDAMEN FÖR DE SOM SKA HA MEDLEDANDE ... PÅ BILDERNA berättelsen om Stepashka från valpstadiet.
Läs original (uk)
Степашка .... Знову про спинальників, так склалося, що у нас їх багато і ЇМ ДУЖЕ ПОТРІБНА ДОПОМОГА .... Степашка, самий потішний, самий трудненький, але він про це не знає, він просто вважає себе центром всесвіту. Стєпашці переламали життя в двох місячному віці, він ще й бігати як слід не навчився, а йому довелося повзати. Було все погано, від удару сечовий випав в черевину порожнину, складна операція, потім все як у всіх, глисти, порятунок і наступне випробування, паралізовані задні лапки, вони просто не встигали за стрибаючою попкою і потрапляють в усі дірочки, перелам суглоба, гіпс, а потім і взагалі проблема з щелепою, схудли, змарніли, ми страшно злякалися, годували молочною сумішшю і сподівалися і чудо знову сталося, Степашка поправився. А ще Степашка балакун, він завжди поруч, все йому цікаво і він розмовляє, скаче на попі і балакає, балакає, балакає.... З маленького цуценятки Степашка виріс в великого песика, звичайно ж важко доглядати за ним, важко, одного разу помити хотіла попку в ванні, хотіла витягнути 25 кіло і спину схопило, сперлася на раковину - тріснула раковина ... Хоч плач ... А він облизує і пісні співає ... Іноді я задаю собі питання - а що було б з ним, якби я його не забрали ... Чи зміг би він вижити ... Багато людей не розуміють взагалі навіщо "продовжувати муки" інвалідів, тільки ось люди інваліди живуть, а тварини чомусь за їхньою логікою мучаться. На відміну від людини, тварина інвалід не відчуває себе інвалідом, у нього немає психологічних проблем, тварина пристосовується жити без лапи, без двох лап, без всіх лап, пристосовується повзати, жити на дотик ... І все, що йому треба - це любляча людина ПОРУЧ !!! Напевно треба володіти особливим складом характеру, величезною любов'ю і повагою до чужого життя, щоб взяти особливу тварину. У нашому суспільстві поки ще дуже мало людей, здатних на таке. Мені дуже хочеться, щоб ми це міняли. Щоб люди не проходили повз чужого болю, повз погляду, який просить про милосердя. Тварина інвалід - це не вирок !!! Адже право на щастя має кожна! ЛЮДЯНІСТЬ - ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ співчуття, ЦЕ НАСАМПЕРЕД УЧАСТЬ У ДОЛІ ТОГО, ХТО співчувати ... НА фото історія Степашки з малечку.
Listade för 6 månader sedan
