Stepashka (Степашка) adopteren
Kruisbried · Mannelijk · Oud · 10 jaren
Stepashka.... Opnieuw over rugblessures, het gebeurde dat we er veel hebben en ze echt hulp nodig hebben.... Stepashka, de meest amusante, de meest moeilijke, maar hij weet het niet, hij beschouwt zichzelf gewoon als het middelpunt van het universum. Stepashkas leven werd gebroken op twee maanden oud, hij had nog niet eens geleerd om goed te lopen, en hij moest kruipen. Het was allemaal slecht, de urine kwam uit de buikholte door de impact, een complexe operatie, daarna alles zoals bij iedereen, wormen, redding en nog een proef, verlamde achterpoten, ze konden niet bijhouden met de springende staart en vielen in alle gaten, gebroken gewricht, gips, en toen zelfs een probleem met de kaak, gewichtsverlies, zwakheid, we waren bang, gaven hem melk mengsel en hoopten op een wonder opnieuw, Stepashka herstelde. En Stepashka is een prater, altijd dichtbij, alles interesseert hem en hij praat, springt op de staart en praat, praat, praat.... Van een klein puppy'tje groeide Stepashka naar een grote hond, natuurlijk is het moeilijk om voor hem te zorgen, moeilijk, ooit wilde ik de staart in de badkuip wassen, ik wilde 25 kg eruit trekken en mijn rug stond vast, ik leunde tegen de wastafel - de wastafel kraakte ... Ik bijna huilde ... En hij likt en zingt liedjes ... Soms vraag ik me af - wat zou er met hem zijn gebeurd als ik hem niet had opgepakt ... Kon hij hebben overleefd ... Veel mensen begrijpen helemaal niet waarom "het lijden voort te zetten" van gehandicapten, gewoon mensen met handicaps leven, en dieren lijden op hun eigen logica. Tegenover een mens, heeft een dier met een handicap geen gevoel van gehandicapt zijn, hij heeft geen psychologische problemen, het dier past zich aan om zonder been, zonder twee benen, zonder alle benen te leven, past zich aan om te kruipen, te leven via aanraking... En alles wat hij nodig heeft is een liefdevol persoon in de buurt! Waarschijnlijk moet je een speciale persoon zijn, enorme liefde en respect voor een ander leven hebben, om een speciaal dier te nemen. In onze maatschappij zijn er nog steeds zeer weinig mensen die dit kunnen. Ik wil echt dat we dit veranderen. Dus dat mensen niet voorbijgaan aan het pijn van anderen, aan de blik die om mededogen vraagt. Een gehandicapte dier is geen veroordeling!!! Want het recht op geluk behoort iedereen! HUMANITEIT IS NIET ALLEEN MEEDOEN, HET IS ACTIEF DEELNEMEN AAN HET LOT VAN DIEGENEN DIE OM MEEDOEN ZIJN ... OP DE FOTO de geschiedenis van Stepashka vanaf de puppy.
Origineel lezen (uk)
Степашка .... Знову про спинальників, так склалося, що у нас їх багато і ЇМ ДУЖЕ ПОТРІБНА ДОПОМОГА .... Степашка, самий потішний, самий трудненький, але він про це не знає, він просто вважає себе центром всесвіту. Стєпашці переламали життя в двох місячному віці, він ще й бігати як слід не навчився, а йому довелося повзати. Було все погано, від удару сечовий випав в черевину порожнину, складна операція, потім все як у всіх, глисти, порятунок і наступне випробування, паралізовані задні лапки, вони просто не встигали за стрибаючою попкою і потрапляють в усі дірочки, перелам суглоба, гіпс, а потім і взагалі проблема з щелепою, схудли, змарніли, ми страшно злякалися, годували молочною сумішшю і сподівалися і чудо знову сталося, Степашка поправився. А ще Степашка балакун, він завжди поруч, все йому цікаво і він розмовляє, скаче на попі і балакає, балакає, балакає.... З маленького цуценятки Степашка виріс в великого песика, звичайно ж важко доглядати за ним, важко, одного разу помити хотіла попку в ванні, хотіла витягнути 25 кіло і спину схопило, сперлася на раковину - тріснула раковина ... Хоч плач ... А він облизує і пісні співає ... Іноді я задаю собі питання - а що було б з ним, якби я його не забрали ... Чи зміг би він вижити ... Багато людей не розуміють взагалі навіщо "продовжувати муки" інвалідів, тільки ось люди інваліди живуть, а тварини чомусь за їхньою логікою мучаться. На відміну від людини, тварина інвалід не відчуває себе інвалідом, у нього немає психологічних проблем, тварина пристосовується жити без лапи, без двох лап, без всіх лап, пристосовується повзати, жити на дотик ... І все, що йому треба - це любляча людина ПОРУЧ !!! Напевно треба володіти особливим складом характеру, величезною любов'ю і повагою до чужого життя, щоб взяти особливу тварину. У нашому суспільстві поки ще дуже мало людей, здатних на таке. Мені дуже хочеться, щоб ми це міняли. Щоб люди не проходили повз чужого болю, повз погляду, який просить про милосердя. Тварина інвалід - це не вирок !!! Адже право на щастя має кожна! ЛЮДЯНІСТЬ - ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ співчуття, ЦЕ НАСАМПЕРЕД УЧАСТЬ У ДОЛІ ТОГО, ХТО співчувати ... НА фото історія Степашки з малечку.
Gelist 4 maanden geleden
