Stepashka (Степашка) örökbefogadása
Keverék fajta · Férfi · Idős · 10 évek
Stepashka.... Ismét a gerincsérülésekről, történt, hogy sokan vannak, és nagyon segítségre szorulnak.... Stepashka, a legviccesebb, a legnehezebb, de ő nem tudja, csak úgy gondolja magáról, hogy a világ központja. Stepashka élete kettő hónapos korában törte el, még nem tanulta meg megfelelően járni, és mászkálnia kellett. Minden rossz volt, a vizelet a hasüreget érte a zuhanástól, egy összetett műtét, majd minden más is, mint mindenki másnál, gombásodás, megmentés és egy újabb próbálkozás, felső hátsó lábak paralízise, egyszerűen nem bírták követni a ujjongó farkat, és mindenhová beleszaladt, törött ízület, kötés, majd még egy probléma a szájával, súlyvesztés, gyengeség, rettegtünk, tejkeveréket adtunk neki, és reménykedtünk egy új csodában, Stepashka felgyógyult. És Stepashka beszélős, mindig közel van, mindent érdekel, és beszél, ugrál a farkán, és beszél, beszél, beszél.... Kiskutyától nagy kutyává nőtt, természetesen nehéz gondoskodni róla, nehéz, egyszer azt akartam, hogy a farkát megmosom a fürdőkádban, ki akartam húzni 25 kg-ot, és a háttérem megfeszült, a mosdóra támaszkodtam - a mosdó megrepedt ... majdnem sírni kezdtem ... És ő kisimít és énekel... Néha magamnak kérdem - mi lett volna vele, ha nem vettém el ... túlélhette volna ... Sok ember nem érti egyáltalán, miért „folytatni a szenvedést” az eltompultaknak, csak azok élnek, akiknek hibáik vannak, és az állatok valamilyen logikájuk szerint szenvednek. A megkésett embertől eltérően, az eltompult állat nem érzi magát eltompultnak, nincsenek pszichológiai problémái, az állat alkalmazkodik ahhoz, hogy élni tudjon egy lábbal, két lábbal, minden lábbal, alkalmazkodik mászkáláshoz, élni érintéssel... És mindentől függ, hogy egy szerető ember legyen mellette! Valószínűleg olyan különleges jellem kell, nagy szeretet és tisztelet más élet iránt, hogy egy különleges állatot vegyen magához. Társadalmunkban még mindig rendkívül kevesen képesek erre. Valóban szeretném, hogy változzon meg ez. Hogy az emberek ne haladjanak el mások fájdalma mellett, a megsegítésre szoruló pillantás mellett. Egy eltompult állat nem ítélet!!! Hiszen mindenki jogosult a boldogságra! A HUMANITÁS NEM CSAK SZYMPÁTIA, HANEM AKTÍV RÉSZVÉTEL AZOKNAK A SORSÁBAN, AKIKNEK MEGKÖNYÖRÜLNI KELL... A FOTÓN a Stepashka kiskutyakorából származó története.
Olvasd el az eredetit (uk)
Степашка .... Знову про спинальників, так склалося, що у нас їх багато і ЇМ ДУЖЕ ПОТРІБНА ДОПОМОГА .... Степашка, самий потішний, самий трудненький, але він про це не знає, він просто вважає себе центром всесвіту. Стєпашці переламали життя в двох місячному віці, він ще й бігати як слід не навчився, а йому довелося повзати. Було все погано, від удару сечовий випав в черевину порожнину, складна операція, потім все як у всіх, глисти, порятунок і наступне випробування, паралізовані задні лапки, вони просто не встигали за стрибаючою попкою і потрапляють в усі дірочки, перелам суглоба, гіпс, а потім і взагалі проблема з щелепою, схудли, змарніли, ми страшно злякалися, годували молочною сумішшю і сподівалися і чудо знову сталося, Степашка поправився. А ще Степашка балакун, він завжди поруч, все йому цікаво і він розмовляє, скаче на попі і балакає, балакає, балакає.... З маленького цуценятки Степашка виріс в великого песика, звичайно ж важко доглядати за ним, важко, одного разу помити хотіла попку в ванні, хотіла витягнути 25 кіло і спину схопило, сперлася на раковину - тріснула раковина ... Хоч плач ... А він облизує і пісні співає ... Іноді я задаю собі питання - а що було б з ним, якби я його не забрали ... Чи зміг би він вижити ... Багато людей не розуміють взагалі навіщо "продовжувати муки" інвалідів, тільки ось люди інваліди живуть, а тварини чомусь за їхньою логікою мучаться. На відміну від людини, тварина інвалід не відчуває себе інвалідом, у нього немає психологічних проблем, тварина пристосовується жити без лапи, без двох лап, без всіх лап, пристосовується повзати, жити на дотик ... І все, що йому треба - це любляча людина ПОРУЧ !!! Напевно треба володіти особливим складом характеру, величезною любов'ю і повагою до чужого життя, щоб взяти особливу тварину. У нашому суспільстві поки ще дуже мало людей, здатних на таке. Мені дуже хочеться, щоб ми це міняли. Щоб люди не проходили повз чужого болю, повз погляду, який просить про милосердя. Тварина інвалід - це не вирок !!! Адже право на щастя має кожна! ЛЮДЯНІСТЬ - ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ співчуття, ЦЕ НАСАМПЕРЕД УЧАСТЬ У ДОЛІ ТОГО, ХТО співчувати ... НА фото історія Степашки з малечку.
Megjelent 4 hónappal ezelőtt
